Здесь в нашем мире земное притяженье, оно магнитом тянет наши мысли вниз
А дух как птица к небесам стремиться и разорвать пытается души нашей каприз.
Наш мир как шарик на оси небесной, он крутится и крутится вперед
А мы как белка в колесе бежим в нем, прибегая, в пучину низменных земных забот.
И как в компьютер в нашу плоть врагом загружен, жестокий вирус под названьем грех
И цель конечная его разбить, разрушить и в гибель вечную закабалить нас всех.
Но к счастью есть решение проблемы, есть антивирус от всей этой суеты
И имя Ему Бог всемогущий, Христос спаситель, Господь, Царь неба и земли.
К Нему ты обратись с горячею мольбою, лишь Он способен разорвать порочный круг,
Лишь в Нем благоволил Отец любовью, проложить на земле небесный путь.
Мой друг в минуту огненного искушенья, не торопись бежать ты ко греху
А вспомни Гефсиманскую молитву Сына, любимому небесному Отцу.
Пусть искушения как никогда на душу давят, ты на колени встань, и к Богу вопия
Отец и даже если все меня оставят ,пусть не моя да будет воля, а Твоя.
StasiaN,
Novoibirsk
Я жил как все во тьме бродил но мне Господь глаза открыл
"Ибо Сын Человеческий пришол взыскать и спасти погибшее" Матф18:11 e-mail автора:kiahenko.st@mail.ru
Прочитано 2720 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
